Четвер, 28.03.2024, 17:17
Вітаю Вас Гість | RSS

Долинська спеціалізована школа-інтернат

Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 92
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Історія

Школа з 1963 року до сьогодення

              Про будівництво школи-інтернату в Долині громада міста дізналася в 1960 році. У районній газеті «Червона Долина» від 4 лютого 1960 року було поміщено статтю голови райвиконкому П.М.Гоголя під назвою «Величні завдання і перспективи», де, поряд з іншими, вперше було озвучено план будівництва навчального закладу. А 5 жовтня 1960 року, на сторінках цього ж видання, міський архітектор Ярослав Касівчук заявив: «У 1961 році в місті Долині розпочнеться будівництво школи-інтернату». З приходом весни 1961 року на будівельному майданчику, який сьогодні слугує територією школи-інтернату, загула потужна техніка – будівельники готували котлован під фундамент споруди. Судячи з усього початок будівництва проводився швидкими темпами. Вже 5 квітня 1961 року у цій же районній газеті, у замітці «Це нам заважає» читаємо: «Наша комплексна бригада ось уже біля місяця споруджує школу-інтернат на 600 вихованців. Зараз закладаємо фундамент головного корпусу і одну половину спального корпусу, зробили цегельну кладку 1 поверху…», – Олексій Дранич, бригадир комплексної бригади будівельного управління №4.

             Про хід будівництва можна судити із таких заміток у районній газеті:

06.05.1961 року:

«В Долині росте ще один мікрорайон з просторими жилими будинками, школами, магазинами і їдальнями, з усіма побутовими і комунальними підприємствами. Будується цей район на Вигодському повороті. Десятки будинків вже засилили перші новосели. А поруч іде будівництво нових житлових і культурних об’єктів.

На одному з будівельних майданчиків працює на баштовому крані Леонід Бондар. Він надійний помічник бригади мулярів Олексія Дранича, яка споруджує із крупних цегляних блоків школу-інтернат на 600 вихованців.

– Оце почали кладку стін, розповідає бригадир.  – Тепер нам кранівник потрібен, як повітря…»

08.06.1961 року, «Долина будується»:

«Десятки будівель зводяться на околиці Долини.

Що будується в цьому районі, як ідуть справи на будівництві? – з таким запитанням наш працівник звернувся до начальника будівельної дільниці №2 О.Т.Шишка. Ось що він розповів «У нашому мікрорайоні споруджується 5 гуртожитків на 240 чоловік кожний, 10 тридцятишести квартирних, 2 сорокавосьми квартирні, 2 двадцятичотирьох квартирні та багато інших житлових об’єктів. По генеральному плану передбачається побудувати стільки квартир, в яких розмістилось 50 тисяч жильців. Споруджується школа-інтернат на 600 вихованців, дитячі ясла на 120 місць, магазини, їдальні, комбінат побутового обслуговування тощо»…»

29.06.1961 року:      

«Ще зовсім недавно заклали фундамент школи-інтернату, а вже зараз на цій споруді можна побачити немало мулярських робіт. Тут працює бригада мулярів, яку очолює Олексій Прокопович Дранич. Це досвідчений майстер і за славні трудові діла знають його далеко за межами будівельного управління №4. уходять у склад бригади Дутка, Залуга, Кінащук та інші…»

10.07.1961 року, Павло Квітка, «Життєдайні краплини» (зарисовка):

«Довгі стріли баштових кранів повисають над котлованами, штабелями цегли і бетонними конструкціями – знак того, що об’єкт чималенький і важливий. Десятки людей працюють тут. Хлопці у форменних кашкетах виготовляють цегляні блоки.  Одна по одній підходять автомашини, навантажені різними будівельними матеріалами. Праве крило майбутньої споруди уже помітно піднялося над землею, там також чутно гомін робітників.

То тут, то там можна побачити приземистого і голосистого чоловіка. Це – бригадир Олексій Дранич. Він дивиться, чи все в порядку, каже, що і як треба робити, щоб було швидше і краще. Повернувшись лицем до будівництва, він замріяно промовив: - Ех і будівлю ми будуємо! Шістсот хлоп’ят і дівчаток будуть жити, вчитися в ній. Уявляєте!

Напружуючи уяву я намагався побачити цю білосніжну з великими до сонця вікнами споруду і її малих мешканців. Перед П-подібним будинком я уявляв собі високий фонтан і навіть ніби почув дзюркотання струмочків води. А навколо куди не глянь – всіма кольорами веселки цвітуть пахучі квіти…

 – Роботи маємо багато,  – але в мене робітники досвідчені. Якби не було перебою в постачанні, то до нового року спорудимо.

На лівому крилі також кипить робота. Раз-по-раз на стальному гаку автокрану повисають білі бетонні плити і лягають надійним перекриттям на мури. Тут працюють кращі муляри бригади – Петро Пеняжок, Омелян Дембіцький, Степан Кіцкайло…».

       Будівництво школи проходило досить швидко і до кінця 1961 року було зведено навчальний корпус. До праці приступили будівельники інших професій: штукатури, електрики, теслярі, муляри. У класних кімнатах кабінетах і рекреаційних приміщеннях проводилися штукатурні роботи, майстри встановлювали підлогу, вікна, двері, монтували інженерні комунікації та покрівлю. Обсяги будівельних робіт були дуже великі. Протяжність лише навчального корпусу становила 140 метрів. У грудні 1962 року три поверхова споруда школи була в основному побудована та ще тривалий час проводилися роботи в їдальні, актовому та спортивному залах і в господарських приміщеннях. Споруджувалася шкільна котельня.

          Будівництво школи продовжувалося і вступило в завершальну стадію. Тож у лютому 1963 року відбулися перші призначення. Директором школи став колишній керівник Долинських освітян Барчук Дмитро Антонович. А посаду завідувача господарством зайняв Калинович Михайло Михайлович. Бухгалтером було призначено Кучерявого Андрія Максимовича.

        Формування педколективу закладу розпочалося напередодні нового навчального року. Наказом обласного відділу народної освіти №519 від 10 серпня 1963 року з 15 серпня було призначено таких вчителів:

Онищук Ганну Іванівну (українська мова і література), Сенько Ганну Федорівну (українська мова і література, історія), Сотнікову Валентину Афанасівну (російська мова і література), Горішнього Тому Андрійовича (математика), Зрайка Григорія Васильовича (математика), Савчука Петра Петровича (фізика), Марущака Івана Васильовича (історі), Куцелу Богдана Васильовича (співи), Болівну Марію Федорівну (1-4 класи), Присяжнюк Віру Степанівну (німецька мова), Дуб Марію Миколаївну (1-4 класи).

Вихователями нового закладу стали:

Предко (Дубей) Ірина Іванівна, Штень Марта Львівна, Савчук Ніна Антонівна, Фичко Ганна Панкратівна, Шпакович Дмитро Михайлович, Долішній Дмитро Васильович, Хомищак Ольга Михайлівна, Коцко Юлія Дмитрівна, Ладика Оксана Володимирівна, Зорук Тетяна Миколаївна, Соколовська Ганна Іванівна, Левицька Катерина Михайлівна, Запухла Ганна  Михайлівна, Піх Валентина Михайлівна, Левицький Святослав Євгенович, Левицька Надія Степанівна, Футрак Степанія Іванівна.

25 серпня 1963 року було призначено заступників директора школи:

Зрайка Григорія Васильовича – заступник директора з навчально-виховної роботи і Марущака Івана Васильовича – старший вихователь.

Також в склад колективу ввійшли:

Шолох Людмила Петрівна (географія), Дітчук Марія Юріївна (1-4 класи), Тихонова Лідія Іванівна (біологія, хімія), Гусар Ганна Іванівна (німецька мова), Іванійчук Марія Іванівна (1-4 класи), Москалець Василь Васильович (ручна праця) та вихователі: Гілета Ірина Василівна, Король Ростислав Євгенович, Василина Іванна Антонівна, Кононенко Ганна Павлівна, Москалик Ганна Василівна, Рожко Ксенія Дмитрівна, Лавришин Степанія Василівна, Кузьменко Любомир Васильович, Мастикаш Ярослава Федорівна, Косолапов Микола Павлович, Ковчук Тетяна Олексіївна, Махник Марія Федорівна.

Чисельним був склад обслуговуючого персоналу. Техпрацівники: П’ятниківська Г.Й., Лехман Н.Д., Галів М.В., Логдан Н.М., Оліскевич П., Кобан Р., Братців М.М., Спончак О.А., Бородінова П.Д., Кудибин М.Ф., Стефанишин Н.І., Лисейко М.Ф.,  Дужак М.В., Шибівська І.Ф., Кушнір Г.Ф., Ринзак О., Пилипів І.С., Сеньків М.В., Стефанишин В.А., Горінкова А.І., Сеньчук Є.В., Іванів Ю.П., Мастикаш М.М.; нічні (санітарні) няні: Майдак Г.Б., Мисів С.В., Котиливець Г.А., Максимів М.В., Мацьків П.В., Томків В; працівники кухні: Бежук М., Теплова А.Г., Тисяк Г.М., Микитин І.С., Шлапак Р.С., Михайлів М.В.; інші працівники: Мацьків М.Ю. (шофер), Гретчак З.М. (секретар), Лопатіна О.О. (рахівник), Дмитренко Н.Ф. (касир), Ємелянова М.М. (бібліотекар), Кадоб’янський  Л.А. (майстер), Зрайко М.В. (фельдшер), Марущак В.С. (лаборант), Фединяк Б.М. (лаборант).

      Найважливішим завданням педагогічного колективу та техперсоналу в ці дні було підготуватися до навчального року, який розпочинався за декілька днів. Будівельники завершували благоустрій території школи, а вчителі готували класи і кабінети до занять. Треба було відчистити, відмити школу від будівельного сміття, у класи, навчальні кабінети занести парти, шафи, столи, технічні засоби навчання у навчальних кабінетах  встановити обладнання та унаочнення, підготувати спальні приміщення для прийому дітей. Монтували обладнання у навчальних майстернях, спортивному, актовому залах та їдальні. У спальні приміщення завозили ліжка та спальні комплекти, одяг і взуття для вихованців. Отримували підручники та художню літературу для шкільної бібліотеки.

        Важко проходило формування учнівського колективу. Для прийому учнів було сформовану спеціальну комісію у склад якої входили: директор школи, представники органів державної влади, відділу освіти, медичних і санітарних служб. Як згадують ветерани школи Григорій Зрайко та Леонія Маслій в школу прибули діти з дитячих будинків області за направленням обласного відділу освіти. Комісія вивчала особові справи, перевіряла наявні документи, направляла учнів на поглиблений медичний огляд. Тільки після усестороннього вивчення дітей приймала рішення про зарахування в школу. В першу чергу учнями ставали сироти, напівсироти та позбавленні батьківської опіки. Бажаючих навчатися було значно більше ніж можливості закладу. 10 вересня комісія завершила свою роботу. Було сформовано 17 класів з учнівським контингентом 585 учнів. Рішенням Калуської районної ради було затверджено шкільну мережу: 1 – 4 класи – 7 класів на 245 учнів; 5 – 8 класи – 8 класів на 240 учнів; 9 – 11 класи – 2 класи на 60 учнів.

10 вересня 1963 року газета «Зоря Прикарпаття» повідомила, що Державна комісія прийняла в експлуатацію Долинську школу-інтернат на 600 місць, а згодом надрукувала фотографію новозбудованої школи яка подається нижче.  

У замітці в цій газеті з нагоди відкриття школи читаємо: «Це цілий навчальний комплекс з трьома житловими корпусами і просторими класними кімнатами. Тут є великі актовий, спортивний та обідній зали, господарський корпус (гараж, овечесховище, теплиця і т.д.).

Хорошим напівавтоматичним устаткуванням обладнана кухня. В школу завезено меблі та необхідний інвентар у житлові приміщення. Створено хороші умови для навчання підростаючого покоління».

У спогадах Дубей Ірини Іванівни вихователя школи читаємо: 

«Вперше переступила поріг школи-інтернату 2 серпня 1963 року. В школі йшли будівельні роботи. Але вже був призначений директор  Барчук Д.А. Він мене радо прийняв і запропонував посаду вихователя.  Вільних уроків за моїм фахом не було. Однак пообіцяв, якщо з’явиться можливість, то переведе вчителем. І попросив: негайно виходити на роботу, позаяк 1 вересня близько, а роботи в школі ще дуже багато. 5 серпня я вже була на роботі. Вийшло багато інших вчителів, хоч наказ про їх призначення надійшов згодом.

Ми всі дружно більше місяця працювали, готуючи школу до навчання. Чистили вікна в навчальному і спальному корпусах, виносили сміття, мили і малювали підлогу та виконували інші роботи.

Коли школа стала чистою, охайною почали заносити в класи і кабінети парти, столи, дошки, у спальні – ліжка, матраци, дивани, тумбочки та інші речі. Це була дуже важка праця. І вже десь до половини вересня школа була повністю готова до навчання.

Перша педрада проходила в актовому залі. Всі одягнулись по-святковому. Директор школи  Дмитро Барчук привітав присутніх з початком навчального року, зачитав навантаження педагогів, познайомив з планом роботи і побажав успіхів у праці. Вчителів, вихователів і технічних працівників було більше ста. Це переважно молоді люди, віком від 20 до 30 років. Лише декілька вчителів були старшими.

В основному на роботу в інтернат прийшли випускники  Івано-Франківського педінституту, Львівського університету, а також вчителі із інших шкіл, які бажали працювати в інтернаті. Мені тоді було 27 років. Досвіду роботи в школі-інтернаті не було ні в кого, але було велике бажання заявити про себе в новому закладі.

Після педради відбувся урочистий бал. В їдальні були святково накриті столи, грала музика. На урочистостях були присутні шефи із управління бурових робіт, які допомагали в організації і проведенні заходу. Всі співали, танцювали, виголошували  тости, ближче знайомились одні з одними.

На другий день почався прийом учнів. Це було, напевно, найважчим моментом в нашому житті. Працювали всі вчителі і вихователі зранку до вечора. Нелегко було прийняти таку кількість дітей одночасно, нагодувати, переодягнути, розмістити в спальнях, забезпечити постіллю та іншим. Напружено працювали і медики школи та санстанції. Частину дітей направили в ізолятор.

Через 2 дні всі учні були влаштовані. А 15 вересня 1963 року пролунав перший дзвінок. Почалися шкільні будні наповненні навчальними клопотами та виховною роботою. Перший місяць працювали без вихідних. На підйом виходили всі вихователі. А після того, як учні ішли на уроки, оглядали спальні, виявляли недоліки і намагалися їх виправляти. Понад місяць, щоденно після відбою, тобто після 10 години вечора, дирекція проводила п’ятихвилинки за підсумками дня, які іноді тривали більше години. Найважче було тим вихователям, чиї діти виховувались в дитячих будинках.

З часом  обрали учнівський активі налагодили чергування в класах, спальнях, їдальні. Школу перевели на самообслуговування.

Злагоджено і дружньо працювали педагогічні працівники. Директор і його заступники тривалий час перебували в школі цілодобово і допомагали педагогам у виховній роботі.

Нелегко було і вчителям. Грамотність учнів була вкрай низька. А в моєму п’ятому класі деякі не вміли читати. Що вже говорити про математику.

Завдяки наполегливості й старанням через місяць-два почали працювати нормально і виходити на роботу згідно з графіком.

Вчились учні, вчились і педагоги…».

Початок  навчання у новій школі породив чимало проблем організаційного плану. Важливо було  виробити в учнів звичку чітко виконувати розпорядок  дня і утримувати шкільне приміщення в належному санітарно-гігієнічному стані. Вимоги до роботи персоналу були високі. Порушення встановленого порядку, чи недбале ставлення до шкільного майна, змушувало адміністрацію проводити з винуватцями виховну роботу, а інколи вдаватися до дисциплінарних заходів. Збереглися накази  у яких детально аналізувалася робота працівників вже у цей період.

Діяльність дирекції зосереджувалася на навчанні учнів і працівників економно використовувати воду, електроенергію, користуватися сантехнічними приладами та обладнанням. Недооцінка цих, на перший погляд, не дуже важливих питань через кілька днів роботи призвела до аварії – у школі вийшла з ладу каналізаційна система і стічна вода залила приміщення.

           Для організації і проведення учнівського дозвілля у рекреаціях були запроектовані і оформлені, так звані, відпочинкові зони обладнані м’якими меблями, ігровим  матеріалом, цікавою літературою, періодикою. Все це довелося швидко прибрати через недостатню вихованість і низьку свідомість окремих учнів. М’яку частину меблів порізали, ігри та література порвали. Це стало приводом  для серйозних роздумів, щодо першочергових заходів і напрямків виховної діяльності з учнівським колективом загалом і окремими учнями.

Робочий день у школі розпочинався з ранкової гімнастики. За сигналом горніста учні разом із своїми вихователями виходили на шкільне подвір’я і організовано виконували фізичні вправи. У дощову і холодну погоду зарядка відбувалася у приміщенні. А далі розпорядок зобов’язував кожного учня приводити в порядок своє тіло, старанно застелити ліжко і прибрати приміщення.

У школі підтримувався зразковий порядок. Паркетна підлога періодично натиралася спеціальною пастою «до світлої дошки», у спальних кімнатах – обов’язкове щоденне вологе прибирання і провітрювання, туалетні кімнати ретельно помиті і утримувалися в такому стані цілодобово. У школі працювали роздягальні: в клас чи навчальний кабінет можна було потрапити лише без верхнього одягу та у змінному взутті.

          У спогадах Григорія Зрайка присутній епізод, який трапився під час його роботи. У школу приїхав завідуючий обласним відділом народної освіти і побажав особисто перевірити санітарно-гігієнічний стан  та збереження майна. Під час огляду класів, кабінетів, спалень і рекреацій гість залишився задоволений побаченим, однак в одній із кімнат виявив у стіні кимось забитий цвях. Цього було досить, щоб висловити дирекції зауваження стосовно недостатньої роботи.

Перші дні навчання виявили ще і такі труднощі. Всі учні перебували на повному державному утриманні: забезпечувалися  харчуванням, одягом, взуттям, підручниками і навчальним приладдям. Нагодувати таку кількість дітей було нелегкою справою, якщо зважити, що працівники їдальні не мали достатнього досвіду роботи в такій установі, або ж гірше – були випадковими особами, які скористалися зручною нагодою трудовлаштуватися. Робота їдальні і організація харчування дітей були предметом першочергової уваги дирекції.

Учнівським одягом і взуттям опікувалися в основному вихователі.  Кожен з них мав міні склад у якому зберігалися надлишкові речі. Одяг і взуття часто рвалися, а у дощову чи зимову погоду часто промокали і ставали непридатними для вжитку. У таких випадках  «запас» був дуже важливим, бо можна було замінити речі і школярі переодягнувшись продовжували свою роботу. Тут вихователі виступали в ролі турботливих батьків і завжди приходили на допомогу своїм підопічним.

Протягом перших років було затрачено чимало зусиль для налагодження змістовного виховного процесу та інтелектуального життя учнівського колективу. Педагогам належало дізнатися чим живуть і про що мріють вихованці, які в них радощі і невдачі, відшукати ключі до юних сердець, які зазнали перших випробувань і відчули себе скривдженими  житті через те, що живуть без батьків. А цього можна було досягнути в процесі спільної діяльності і при високому ступені довіри між вихованцями і педагогами. Можливостей для цього було чимало. За шкільними вікнами буяла неповторна карпатська осінь, а там вдалині, крізь осінні сиві тумани виднілися смерекові вершини гір. Відчути красу можна було і тут, за шкільним порогом. До чималого шкільного подвір’я прилягала розлога  діброва з різноманітними деревами і кущами, які чарівниця осінь щороку розмальовувала у фантастичні барви. То ж будь-яка вільна від уроків хвилина присвячувалася спілкуванню з природою. Та і шкільна ділянка потребувала дбайливого господаря. Тут було чимало непочатих, нагальних справ. З перших  днів закипіла наполеглива, нелегка і тривала праця. Розбивали  клумби і садили квіти, які вирощували у шкільній теплиці, викорчовували чагарники і бур’яни на ділянці під сільськогосподарські культури, готували площу під фруктовий сад, який невдовзі був посаджений і став окрасою школи та  предметом гордості багатьох поколінь випускників та педагогів. Багато праці було вкладено у будівництво спортивного майданчика, який чомусь на той час, вважали другорядною шкільною справою і будівельники навіть не намагалися його зводити.

У 1964 році відбулася подія, що схвилювала українську спільноту в усіх куточках планети. У березні минало 150 років від дня народження великого поета і пророка української нації Тараса Шевченка. У школі створили оргкомітет з підготовки до ювілею Кобзаря. Тарасове слово звучало на уроках, виховних годинах, у концертних програмах самодіяльних колективів. У школі розпочали роботу учительський та учнівський хорові колективи, фольклорний та танцювальний ансамблі, які підготували святкову програму. У наказі директора школи було відзначено змістовну роботу проведену до ювілею Сенько Г.Ф., Запухлою Г.М., Сотніковою В.А., Футрак С.І., Левицькою Н.С. та іншими педагогами.

Учнівський хоровий колектив функціонував у школі тривалий час.  Кількість його учасників перевищувала 220 осіб. З колективом незмінно працював Любомир Кузьменко. Хор неодноразово ставав переможцем районних та обласних оглядів учнівської художньої самодіяльності, а в 1966 році  виступав у стінах Львівської  державної консерваторії під час захисту дипломної роботи  керівника. (ФОТО)

1964-65 навчальний рік  школа зустрічала значно впевненіше, ніж попередній. Працівники збагачені досвідом першого року, добре усвідомлювали завдання, які потрібно вирішувати і були готові до важкої праці. Прибували нові учні. Їх загальна кількість зросла до 654 (19 класів). У 1-4 класах було сформовано 8 класів у яких працювали Дуб Н.М., Коцко Ю.Д., Булівна М.Ф., Самолюк Я.І., Рожко О.Д., Лавришин С.В., Дітчук М.Ю., Іванійчук М.І.

Класними керівниками у 5-11 класах продовжили роботу Мойсєєнко Н.Д. (5а), Шургут М.І. (5б), Онищук Г.І. (6а), Зорук Т.М. (6б), Сотнікова В.А. (7а), Шолох Л.П. (7б), Миронович С.І. (8а), Присяжнюк В.С.(8б), Мойсєєнко Л.П.(9), Дячишин В.М.(10), Сенько Г.Ф. (11).

Викристалізувався склад фахівців, які викладали предмети. Вчителями української мови і літератури стали Запухлий І.О., Сенько Г.Ф., ОнищукГ.І., Левицька Н.С., російської мови - Сотнікова В.А., Миронович С.І., математики – Горішній Т.А., Зорук Т.М., Савчук Н.А., Зрайко Г.В., історії – Барчук Д.А., Марущак І.В., хімії, біології – Мойсєєнки Н.Д. і А.П., фізики – Савчук П.П., географії –Шолох А.П., іноземних мов – Шургут Л.І., Присяжнюк Н.С., Дячишин В.М., праці (виробничого навчання) – Арван А.В., Саведчук Д.В., Андрійчук М.Й., співів  – Куцела Б.В., фізичного виховання – Любко Р.В.

Чисельнішим став колектив вихователів. Їх загальна кількість виросла до 32. У перших класах працювали Тихолоз Г.А., Махник М.М., Любко М.Д., Мастикаш Я.В., у других – Хомищак О.М., Кириченко М.Ф., Данилів Г.І., Тлуста М.Ф., у третіх – Соколовська Г.В., Сидор П.М., Піх В.М., Чупандіна Г.О., У четвертих – Кононенко Г.П., Митушинська М.М., Говдей П.М., Будинкевич С.В., Москалик Г.В., у п'ятих – Король Р.Є., Цвігун Н.Г., Кречетова А.О., у шостих – Дяків М.Ю., Предко І.І., Князевич М.І., у сьомих – Левицький С.В., Фадєєва З.М., у восьмих – Запухла Г.М., Запухлий І.О., у дев’ятих – одинадцятих – Футрак С.І., Долішній Д.В., Янковська Я.В. Підмінним вихователем працював Кузьменко Л.В.

У школі було створено добротну матеріальну базу для трудового навчання і виховання. Обладнано три майстерні для вивчення швейної справи, обробки деревини і металу. Старшокласники у процесі виробничого навчання освоювали професії  швеї, столяра-верстатника, шофера і слюсара-авторемонтника.

Розпочали роботу предметні гуртки з географії, історії, літератури, Іноземних мов, фізичний, радіотелеграфічний і фотографічний та спортивні секції. Великою популярністю серед учнів користувалася секція з велоспорту, яку створив молодий педагог Любко Р.В. Юні велосипедисти за короткий термін домоглися непоганих результатів і брали участь в обласних змаганнях.

Було організовано роботу предметних комісій і методичних об’єднань з української мови і літератури, фізики і математики, іноземних мов, вчителів 1-4 класів, класних керівників і вихователів, які сприяли підвищенню фахового та методичного рівня педагогів.

У червні 1965 року школа проводжала у життя своїх перших випускників – учнів 11-го класу. Їх було небагато – 28 юнаків і дівчат, що вступали в доросле життя. Радості з приводу цієї події було дуже багато, але мабуть найбільше раділи класний керівник Ганна Федорівна Сенько і вихователь Ярослава Василівна Янковська.

У липні цього ж року педагогічному колективу довелося пережити  трагічний момент, який залишив відбиток на шкільне життя протягом довгих років. Через необережне поводження з навчальною зброєю, отримав поранення у школі і загинув старший  вихователь Марущак Іван Васильович. Директора школи Барчука Д.А. було звільнено від займаної посади. Новим керівником навчального закладу став Горецький Іван Миколайович, який побув на посаді менше року (24.08. 1965 р.- 07.07.1966 р.). Його змінив Кулініч Володимир Оврамович (працював з 07. 07. 1966 р. до 01.07.1967 р.).

Непродумана і поспішна  зміна першого керівника закладу негативно вплинула на формування педагогічного колективу і завдала шкоди навчально-виховному процесу. Щоб ефективно управляти великим колективом, безперечно, треба його знати, а на вивчення потрібен час. Нові ж  директори такого часу не мали, і до призначення працювали в інших установах.

Відбулися зміни і серед заступників директора школи. 20 серпня 1965 року на посаду старшого вихователя було призначено Запухлого Івана Онуфровича, який з 5липня 1967року обійняв посаду директора школи. 25 серпня цього ж року старшим вихователем (заступником директора з виховної роботи) став працювати Король Ростислав Євгенович (25.09.1065 р.- 10.02.1968р.). Його наступником стала Лапчак Ганна Дмитрівна(працювала з20.02.1968 р. до 01.09.1969 р.). Також на цій посаді пробували сили Долішній Дмитро Васильович (12.02.1970 р.- 26.08.1971 р.) та Поліщук Валерій Васильович (01.09. 1971 р – 20.08. 1972 р.). А з 24 серпня1972 р. до 1вересня 1974 р. знову продовжував працю Король Р.Є. Заступник директора школи Зрайко Г.В. у лютому 1967 року  перейшов на роботу в іншу установу. Вакантну посаду заступника директора школи з навчальної роботи зайняв Горішній Тома Андрійович і працював на цій посаді до серпня 1970 року. З 25серпня1970 р. заступником директора школи з навчальної роботи став працювати Тупиця Мирон Миколайович.

В школі спостерігалася  велика плинність кадрів і серед обслуговуючого персоналу. За перші два роки їх склад помінявся двічі: було звільнено понад 80 працівників. Особливо це часто траплялося із заступником директора з господарської роботи, працівниками їдальні, водіями та іншими робітниками. Причиною цього була заробітна плата, яка на фоні заробітків нафтовиків була мізерною. А ще важкі умови праці зумовлені багатьма недоробками будівельників. Невдовзі вийшла з ладу каналізаційна система, яка забезпечувала водовідведення із шкільної лазні. Це створило додаткові труднощі в обслуговуванні школярів. Чимало негараздів було з інженерними комунікаціями, що забезпечували опалення приміщення, сантехнічними вузлами та іншим обладнанням, що потребувало кваліфікованого обслуговування і догляду.

Більш успішною на посаді директора була праця Запухлого І.О. У школі розпочалася системна робота з обладнання навчальних кабінетів з української мови і літератури, математики, історії, географії та інших предметів. Приділялася увага їх оснащенню технічними засобами навчання, встановленню автоматичних пристроїв для зашторювання вікон, виготовленню саморобних посібників і унаочнення. Було запроваджено кабінетну систему навчання. Дирекція багато уваги приділяла вивченню системи роботи педагогів шляхом відвідування уроків, виховних заходів, у аналітичних наказах визначалися рівні навчальних досягнень та вихованість школярів. Проводилася системна робота на пришкільній ділянці та в шкільній теплиці. Біологічний кабінет потопав у квітах і скоріше нагадував оранжерею.

У серпні 1971 року продовжилася кадрова перетасовка управлінської «колоди» школи. За власним бажанням перейшов працювати в інший навчальний заклад Запухлий І.О. Директором школи з 23 серпня1971 р. до 11липня 1972 р. працював Кучер Григорій Філімонович. А змінив його на цій посаді Черняхівський Василь Іванович (працював 11.07. 1972 р. – 19 01. 1980 р.). Вакантну посаду заступника директора школи зайняв Ільницький Йосип Іванович (працював з 01.02. 1973 р. – 29.10. 1974 р.).

Кінець 60-х і початок  70-х років був періодом відносної стабільності та перших вагомих успіхів у роботі педагогічного колективу. Помітно підвищився фаховий і методичний рівень вчителів, виросли яскраві  лідери, які задавали високі стандарти в навчальній та виховній роботі і громадських справах. Серед них вчителі української мови і літератури Запухла Г.М.,Гопко Г.І., Максимович С.І., Юрків В.М., Долішній Д.В., вчителі російської мови Самар В.О., Миронович С.І., Цвігун Н.Г., історії Креховецька Г.Ф., Бадай А.М., іноземних мов Шургут Л.І., Наконечна Є.В., Присяжнюк В.С., природничо-математичних предметів Янковська Я.В., Суковата А.І., Савчук Н.А., Мишкало Г.М., Савчук П.П., Маслій Л.О., Данилів Г.І., Левицька Н.С., фізичної культури Мартин Б.В., Мадарах В.Г., трудового навчання Марчак М.Й., Козлова М.О., початкових класів Зварич М.А., Бойків М.Ф., Говдей Т.М., Курташ С.В., Дуб М.М., Заставна Г.І., музики ГорецькаН.В.

Проте найпомітнішою фігурою у колективі був вчитель географії Король Р.Є., який своєю новаторською працею підніс туристсько-краєзнавчу роботу на високий рівень. Завдяки його наполегливості, вимогливості, безкомпромісності сотні школярів прилучилися до цікавої і захоплюючої діяльності з краєзнавства і спортивного орієнтування, а про школу заговорили на рівні республіки. Десятки учнів виконали нормативи високих спортивних розрядів, входили у склад збірної команди України, брали участь у Всесоюзних змаганнях. Найбільш успішним і показовим у плані проведення туристсько-краєзнавчої і спортивно-масової роботи був 1972-73 навчальний рік. У школі було видано понад 20 наказів організаційного характеру з питань налагодження такої роботи. Добре працювали легкоатлетична, баскетбольна, гандбольна та інші спортивні секції, проходили постійні змагання між командами різних класів, старшокласниками і педагогами. Учні неодноразово зустрічалися на змаганнях з ровесниками у Болехові, Косові, Снятині, Верховині, Коломиї, Івано-Франківську. Шкільні  команди легкоатлетів, гімнастів, лижників і баскетболістів під керівництвом  Мартина Б.В., Мельника Я.І., а пізніше і Любка Р.В. перемогли на обласних змаганнях, а орієнтувальники – на  Всеукраїнському рівні.

Про престиж школи того часу свідчить і те, що тут працювали за сумісництвом працівники відділу народної освіти: завідувач Марковський М.М., інспектори Білецький В.П., Василюк Г.Г. та інші.

В унісон із вчителями ефективно працювали вихователі. Це були у переважній більшості молоді, енергійні, знаючі і кваліфіковані працівники, які поряд із навчальною роботою багато уваги приділяли розвитку учнів. Екскурсії, мандрівки у природу, спортивні змагання, багатоденні походи були мірилом ефективності виховної роботи кожного з них. У школі успішно працювали штаб туристсько-краєзнавчої роботи, ради естетичного виховання і профорієнтаційної роботи, клуби вихідного дня «Пошук» і «Юність». Для різних вікових груп учнів організували гуртки вмілі руки, рукоділля, юний художник, художньої вишивки, юний математик, ляльковий театр та інші. Вихователі Житкевич Р.Л., Торко Г.Г., Король О.Д., Онуфрик Я.Г., Губницька А.В., Кривошея Н.Г., Литвинишин М.В., Мастикаш Я.Ф., Любко М.Д., Руда Л.І., Онуфрієва В.П., Долішня Г.П., Богович М.І., Крапцова К.Д., Меняйло І.Б., Комарницька Г.Ф., Гутак Ю.І., Стефанська С.І., МердухО.Д., Ружицька О.В., Копова Н.Ф., Вернигора А.П., Донченко І.Т., Косів Л.В., Дубей І.І., Соколовська В.М., Юрків В.М., Стечкович В.І., Левицька Н.С., ЛевицькийС.В., Халімоненко Л.Ф., Спринська М.П., Дуброва Л.М., Головчин І.І., Вінтонів М.О. докладали багато сил і енергії для створення комфортних умов проживання і змістовного виховання своїх підопічних. З того часу минуло багато років, але і сьогодні переважна більшість колишніх вихованців з вдячністю згадує про подвижницьку працю своїх педагогів, які у багатьох випадках заміняли батьків.

 Варто також назвати прізвища педагогів, які працювали  протягом перших десяти років і з тих чи інших причин вибули з колективу, але внесли посильний вклад у його становлення і розбудову. Це подружжя Мойсєєнків, Будинкевич С.В., Караїм П.М., Кузьменко Л.В., МаланюкО.О., Остроменська С.В., Витвицька Ю.Й., Дячишин В.М., Хоміщак О.М., Ширба О.Я., Зорук Т.М., Легдан М.Д., МихньовичМ.І., ПервішкоР.П., Білоус А.О., Кучер Я.Й., Тлуста М.І., Главач О.В., Афанасєва С.В., Сікан Д.І., Трач Н.Є., Стрихарська З.Є., Гаврилів К.І., Сидор П.М., Заячківська Г.В., Буллюк О.Ю., Горбата В.І., Стецкович В.І., Кричун Д.М., Мислюк М.М., Дітчук М.Ю., Хоменко Т.Я.,Пінчак Я.В., Лапихрущ С.І., Давидова С.О., Піх В.М., Павлишин В.М., Іванійчук М.І., Василечко Л.М., Венгринюк С.М., Ригуляк Г.М., Пристай М.Й., Медведєва Л.В., Плішка І.В., Курташ С.В., Зінченко О.Ф., Копова К.Ф. та інші.

З 1 вересня 1974 року на посаду заступника директора  з виховної роботи було призначено Соколовську Вілену Максимівну і її праця тривала один рік. Тож із 1 вересня 1975 року заступником з виховної роботи вже працював Рудик Роман Дмитрович. Заступник директора школи з навчальної роботи Ільницький Й.І. отримав підвищення і був переведений на роботу в іншу установу. З 29 жовтня 1974 року на вакантну посаду заступника було призначено  Возняка Олексія Михайловича. Сформована команда під керівництвом Черняхівського В.І. успішно працювала майже шість років, що для тих часів було своєрідним рекордом. Роботи вистачало для всіх. У цей час йшла  перебудова навчально-виховного процесу в початкових класах на основі концепції «Елькоріна-Давидова», здійснювався перехід на нове покоління підручників і програм з природничо-математичних предметів, впроваджувалася поглиблена  трудова підготовка старшокласників на базі навчально-виробничих комбінатів. Школа знову переходила на старі часові рамки навчання – десятирічку завдяки скороченню терміну навчання у 1-4 класах. Згідно з урядовими документами вводилася обов’язкова загальна середня освіта. Для школи це був новий клопіт, бо ж тепер вона  відповідала за здобуття середньої освіти випускниками 9-го класу. Суттєві зміни відбулися із вивченням початкової військової підготовки. Вся документація щодо організації, вивчення і результатів навчальної діяльності з предмета та цивільної оборони за наказом  зверху велася на російській мові. На школу здійснювався неймовірний ідеологічний тиск. Всі тогочасні партійні циркуляри підлягали обов’язковому вивченню педагогами та учнями. Організація такої роботи покладалася на директора школи, його заступників і партійних активістів. Тож у школі намагалися видати наказ з такого приводу, не дуже турбуючись про виконання, але надійно захистити себе від «наглядачів» зверху. Тогочасна шкільна  документація наповнена неймовірною кількістю таких «шедеврів».

 У другій половині 70-х років освітянська галузь зазнала чергової хвилі русифікації. Партійні чиновники проголосили російську мову – мовою міжнаціонального спілкування, так званого, «радянського народу» і передбачили всілякі преференції при її вивченні. Зокрема  ввели поділ на групи при вивченні російської мови  в повноцінному класі, виділено додаткове фінансування на зміцнення  навчально-матеріальної  бази для викладання  і на суттєву доплату вчителям за роботу. У великих обсягах  друкувалася на російській мові художня і науково-популярна література.

Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Copyright MyCorp © 2024
Створити безкоштовний сайт на uCoz